Перекласти сторінку

Корисні поради

Підписатися на RSS

Травматизм під час ожеледиці

Травматизм під час ожеледиці 


Ожеледиця в холодну пору року явище часте.  Вона змушує бути уважними абсолютно всіх громадян, адже ризик травмування коли під ногами слизько, є надто високим.

В зимовий період переважають забиття і переломи кісток, вивихи. Головні причини цих травм - падіння на слизькій дорозі,  тротуарі, сходах, їзда на велосипеді під час ожеледиці. Крім того, значна частина травм пов'язана з громадським транспортом. Сковзаються і падають як при вході в автобус так і при виході з нього. Статистика говорить, що головною причиною травматизму взимку є банальний поспіх.

Найбільш поширені травми - переломи кінцівок - виникають через те, що падаючи, людина інстинктивно виставляє вперед руку і обрушується на неї усією вагою тіла. Аналогічно виставлена нога ламається в ділянці гомілки. У жінок цьому сприяє також носіння взуття на високих підборах та з не пристосованою підошвою. Літні люди, із-за вікових особливостей скелета (підвищена крихкість, менша еластичність зв'язок і м'язів), нерідко отримують дуже серйозні ушкодження. Вони частіше ламають хребет, шийку стегна. У літньому віці навіть невеликий удар може викликати перелом, у 95 % випадках страждають  жінки.

Змінивши ряд зовнішніх і внутрішніх чинників, можна убезпечити себе від травм в зимовий час. Нагадаємо, що необхідно дотримуватися принципів безпечної життєдіяльності, правил дорожнього руху і т. п.

В разі падіння:                                                                                                          

- Якщо відчуваєте що падаєте, постарайтеся присісти - так зменшиться висота, з якою ви падаєте. Окрім того, у момент падіння треба групуватися - притягніть підборіддя до грудей, притисніть кисті рук до живота, а лікті до боків.

- Посковзнувшись, ви втрачаєте рівновагу, ні в якому разі не приземляйтеся на випрямлені руки!

- При падінні із слизьких сходів, дуже важливо захистити  голову: постарайтеся прикрити її руками. Не намагайтеся загальмувати падіння, розчепірювати руки і ноги - це тільки збільшить кількість переломів.

Для попередження зимового травматизму необхідно дотримуватися наступних простих правил:

- Носити взуття бажано на плоскій підошві або на низькому квадратному підборі. Краще, якщо підошва буде з великою ребристістю, яка не ковзає. Рекомендується прикріплювати на підошву взуття спеціальні накладки "протиожеледі".

-Під час ожеледиці - йти бажано як можна повільніше, а краще без потреби взагалі не виходити на вулицю, особливо стосується людей похилого віку.

- Слід дотримуватися техніки безпеки при при катанні на лижах, ковзанах, санчатах особливо при занятті екстремальними видами спорту, використати усі необхідні захисні аксесуари (налокітники, наколінники, шоломи і т. д.).

- Дотримуйтесь правил дорожнього руху. І ні в якому разі не виїзджати з подвіря на не пристосованій гумі.

-  Комунальні служби, господарі приватного сектору, мають безпечно та своєчасно організувати роботи з прибирання ожеледі з дахів будівель та споруд. А також на прилеглих комунальних територіях, там де ходять люди слідкувати, щоб було посипано сумішшю піска та солі.

Увага і обережність є основними засобами для профілактики травматизму, і не лише зимового. А тому, виходячи на вулицю, особливо в ті дні, коли на вулиці "плюс" міняється на "мінус" або навпаки, треба оцінювати кожен свій крок!  


Анатолій Степанович Благодир,

завідувач травматологічним відділенням КНП «Новоград-Волинське міськрайТМО»

 

 

 

Біль в суглобах

Біль в суглобах

Поліартрит – це захворювання , яке характеризується послідовним виникненням гострого запального процесу у ділянці різних суглобів або ж  одночасним  ураженням декількох з них. Зустрічається воно досить часто, особливо серед літніх людей (старше 50 років). Причини можуть бути самими різноманітними, однак результат  завжди один – наростаючий біль в суглобах і різке обмеження їх рухливості. У такій ситуації вкрай важливо вчасно почати лікування, тому що в кінцевому підсумку поліартрит призводить до незворотньої деформації суглобів.

 

На сьогоднішній день виділяють кілька різновидів поліартриту:


  • Інфекційний поліартрит ( при попаданні чужерідних агентів в організм людини).
  • Ревматоїдний поліартрит (хронічне захворювання, яке вражає не тільки більшість суглобів людини, але і його внутрішні органи, такі як нирки, серце і судини).
  • Обмінний або кристалічний (на суглобових поверхнях кісток утворюються кристалічні відкладення солі, які подразнюють прилеглі тканини – виникає запальний процес);
  • Псоріатичний поліартрит.


 

Загальною ознакою, що  об’єднує всі різновиди поліартриту, є запалення тканин навколо суглоба.

 

Симптоми поліартриту досить різноманітні. Однак з них можна виділити ті, які найбільш  точно вказують на дане захворювання, тобто є специфічними для нього:


  • Біль в  окремих суглобах рук (наприклад, зап’ясть і пальців) або ж у всіх відразу;
  • Поява своєрідних вузликів в ділянці суглобів рук;
  • «Ранкова скутість» пальців і рук – обмеження рухів у суглобах (найбільш характерно для ревматоїдного артриту);
  • Набряклість пальців (частіше спостерігається при псоріатричному артриті);
  • Слабкість в руках;
  • Шкіра над суглобом тепліша, ніж у прилеглих ділянках;
  • При тривалому перебігу спостерігається деформація суглобів.


 

Лікування призначається  тільки при повному обстеженні (лабораторні дослідження крові, рентген уражених ділянок тощо).

Поліартрит - це те захворювання, яке досить важко піддається лікуванню. Звичайно ж , на вибір препаратів для проведення комплексної терапії впливає досить багато факторів (вік, стать, супутні захворювання), проте в будь-якому випадку лікування триває досить таки довго. Повністю впоратися з цим захворюванням на даний час нажаль не можливо. Можна лише значно знизити: активність процесу, руйнування кісткових структур за допомогою сучасних препаратів.

 

Сьогодні медикаментозне лікування передбачає використання:


  • нестероїдних протизапальних засобів, вони здатні зняти запалення і усунути біль в ділянці уражених суглобів. Це найбільш ефективні препарати, які здатні дати швидкий позитивний ефект без серйозних побічних явищ;
  • антибіотиків, дія даних препаратів спрямована на захищення інфекційних агентів, що спровокували розвиток симптомів поліартриту;
  • кортикостероїдів, усувають запалення і пригнічують негативну дію імунної системи.


При лікуванні  поліартриту широко використовують фізіотерапевтичні процедури. Вони сприяють відновленню кровотоку на уражених ділянках суглоба, а також нормалізують метаболічні процеси в організмі. Як результат, знижується набряклість суглобів і проходить біль. Найбільш активно застосовують такі види процедур: ультразвукова терапія, магнітотерапія, фоно- і електрофорез, кріотерапія, парафінотерапія, озокеритолікування.

 

Профілактика:

* Основний момент, який варто запам’ятати, щоб уникнути зустрічі з поліартритом – не переохолоджуйтесь.

* У тому випадку, якщо біль в суглобах уже з’явився, слід періодично самостійно робити холодні компреси на уражену ділянку.

* Не варто гріти хворобливі суглоби, це не тільки марно, але й шкідливо.

* При можливості час від часу робити ванночки з розм’якшеного парафіну. Він сприяє поліпшенню кровообігу на проблемних ділянках, а також знімає напругу з м’язів в даній ділянці. 

* Дуже корисні різні водні процедури, особливо плавання. Вони дозволяють стримувати розвиток даної патології і знижують больові відчуття.

 

 Захворювання поліартрит суглобів досить важке, і якщо вчасно не почати лікування може повністю знерухоміти людину і привести до інвалідності. Бережіть свої суглоби, будьте активні і не займайтеся самолікуванням.

 

Лібіченко Наталія Іванівна,

лікар-ревматолог Новоград-Волинського міськрайТМО

ЯК НЕ ДОПУСТИТИ РОЗВИТОК ПНЕВМОНІЇ У СВОЄЇ ДИТИНИ

ЯК НЕ ДОПУСТИТИ РОЗВИТОК ПНЕВМОНІЇ У СВОЄЇ ДИТИНИ

 

На сьогодні пневмонія вважається найбільш поширеною та серйозною інфекційною причиною високого рівня смертності дітей раннього віку у всьому світі. За даними ВООЗ, пневмонія є причиною смертей близько 16% дітей віком до 5 років у всьому світі. За останні роки пневмонія в Житомирській області збільшилась майже вдвічі.

 

Хочемо нагадати про серйозність цього захворювання та пропонуємо прості кроки, які може зробити кожен із нас, щоб не допустити розвиток пневмонії у своєї дитини чи у себе.

 

Пневмонія – це гостре інфекційне запалення легень. Найчастіше збудниками інфекційної пневмонії є бактерії, віруси, грибки та деякі найпростіші мікроорганізми, що, як правило, передаються при безпосередньому контакті з інфікованими людьми.

 

Так, причиною розвитку бактеріальної пневмонії у дітей найчастіше стають пневмококи та гемофільна паличка типу Б. А найпоширенішою причиною вірусної пневмонії є респіраторно-синцитіальна вірусна інфекція (гостра вірусна хвороба з групи ГРВІ).

 

Існують різні шляхи розповсюдження збудників пневмонії. Віруси і бактерії, які зазвичай локалізуються у носі або горлі дитини, можуть потрапити у легені при вдиханні. Крім того, ці збудники поширюються повітряно-крапельним шляхом при кашлі або чханні.

Інфекційною пневмонією можна заразитися і через кров, особливо це стосується немовлят під час пологів або одразу після народження.

 

Більшість симптомів вірусної та бактеріальної форм пневмонії схожі в цілому, однак у хворого на вірусну пневмонію може проявлятися більша кількість різноманітних ознак:

- кашель,

- утруднене дихання,

- висока температура тіла (39°),

- прискорене дихання,

- втягнення грудної клітки, коли при вдиханні повітря западає нижня частина грудної клітки (у здорової людини грудна клітки розширюється при вдиханні),

- свистячі хрипи під час дихання (частіше при вірусних інфекціях).

 

Не завжди при пневмонії наявні абсолютно усі із зазначених симптомів.Іноді при пневмонії грудним дітям важко ковтати їжу або пити, у них може знижуватись температура тіла, з’являтись судоми, інколи діти можуть навіть знепритомніти.

 

Найчастіше захисні сили організму переборюють інфекцію, і пневмонія не розвивається. Але це стосується здорових дітей. А от діти із певними порушеннями та ослабленою імунною системою належать до групи високого ризику розвитку пневмонії та її ускладнень. Це особливо стосується дітей грудного віку, що не отримують молока матері, оскільки ослаблення імунної системи дитини найчастіше пов’язане із недостатнім або незбалансованим харчуванням.

Крім цього, до групи ризику належать діти, які інфіковані ВІЛ або хворіли на кір.

За даними ВООЗ, ризик дитини захворіти на пневмонію також підвищується під впливом таких екологічних чинників:

- забруднення повітря всередині приміщень в результаті приготування їжі та використання біопалива для опалення;

- проживання в перенаселених будинках;

- куріння батьків.

 

Лікувати пневмонію самостійно вкрай небезпечно. Якщо у вас з’явились симптоми, зверніться до лікаря. Лише фахівець може підтвердити або спростувати ваші побоювання, поставити діагноз і призначити відповідне лікування.

 

Профілактика пневмонії у дітей. Планова вакцинація проти Hib-інфекції (гемофільної палички типу Б), кору та кашлюку (КПК) визнано найбільш ефективним методом профілактики пневмонії. Ці вакцини в

Україні є безкоштовними. 

Також розглядається можливість впровадження планового щеплення пневмококовою вакциною, яка на сьогоднішній день не закуповується державою. В деяких країнах Європи ця вакцина входить в обов’язковий календар профілактичних щеплень. Як свідчть дані серед щеплених пневмококовою вакциною у 90% знижується ризик захворіти на пневмонію.

 

Профілактика пневмонії у дітей та дорослих також передбачає зміцнення імунітету. Передусім подбайте, щоб харчування було збалансованим та достатнім. Особливо важливо це для новонароджених: грудне вигодовування протягом перших 6 місяців життя укріпитьзахистні сили малюка і допоможе побороти небезпечні інфекції.

Дбайте про чистоту в домі, провітрюйте приміщення і не паліть в приміщеніколи поруч діти.

 

Людмила Адамівна Кордон,

завідувачка дитячим інфекційним відділенням КНП «Новоград-Волинське міськрайТМО»

Як уникнути венеричних захворювань

Як уникнути венеричних захворювань

Секс без презервативу - крок до венеричних хвороб.  Незахищені статеві стосунки з випадковими партнерами та моральна розбещеність – основні причини венеричних захворювань

Венеричні хвороби – дуже підступні. Люди тривалий час можуть навіть не знати про те, що вони є носіями інфекцій. Кожне венеричне захворювання спричиняється певним видом мікроорганізмів чи вірусів. Загалом існує понад 20 видів збудників, які належать до групи інфекцій, що передаються статевим шляхом. Найпоширеніші – ВІЛ/СНІД, сифіліс, трихомоніаз, гонорея, хламідіоз, герпевірусні інфекції, венеричні кондиломи (бородавки), мікоплазмоз урогенітальний та інші. Усі вони потребують негайного виявлення та лікування. Виліковуються всі інфекції окрім ВІЛ/СНІДу.

 Шляхи передачі:


  • основний – незахищений статевий акт, при чому ризик зараження існує не тільки при вагінальному й анальному, а й при оральному сексі;
  • ін’єкційний – при вживанні ін’єкційних наркотиків;
  • вроджений - коли дитина інфікувалася при народженні від своєї мами;
  • побутовий - при недотриманні особистої гігієни.


Дуже важливо виявити захворювання на ранній стадії. Кожна із вище перерахованих інфекцій має свою клінічну картину проявів, і відповідно, різний інкубаційний період (від моменту зараження до перших проявів). У більшості випадків найбільшу небезпеку становлять не самі захворювання, а ускладнення, які вони викликають. Дані інфекції можуть спричинити запальні процеси матки та придатків, рак шийки матки – у жінок, простатит, недуги сечостатевої системи – у чоловіків тощо. Венеричні захворювання можуть загрожувати безпліддю. Перед тим , як планувати вагітність, потрібно обов’язково пройти консультацію у лікаря акушер-гінеколога, уролога та дерматовенеролога. Оскільки венеричні захворювання дуже небезпечні для плоду, вони викликають вади розвитку та навіть можуть спровокувати його невиношування.

Хоча в кожної хвороби є свої симптоми, існують загальні ознаки, які мають насторожити. Біль при сечовипусканні, його почастішання, поява виділень (білі, зеленкуваті, слизові), свербіж у статевих органах, їх почервоніння, неприємний запах виділень – деякі з них.

Щоб запобігти зараженню, необхідно хоча б раз у рік проходити обстеження. Не нехтувати проходженням профілактичних медоглядів. При наявності незахищених випадкових статевих контактів, потрібно звернутися до лікаря. В разі інфікування  хворий повинен бути готовий до того, що процес лікування може бути довготривалим. Оскільки кожна інфекція, а їх одночасно може бути декілька, має свою чутливість до антибіотикотерапії.Маючи в організмі такі інфекції, без медичної допомоги людині не обійтися. Тожефективне лікування може призначити тільки фахівець, самолікування тут недоречне.    


Консультація та лікування є абсолютно анонімними та конфеденційними.

Адреса дермато-венерологічного диспансеру: м. Новоград – Волинський, вул. Н.Оржевської,13. Тел.: для довідок: 2-00-42.


Сергій Володимирович Гуменюк, завідувач дерматовенерологічним відділенням КНП «Новоград-Волинське міськрайТМО».

Родимка чи пухлина

Сонце підвищує ризик розвитку раку шкіри

Меланома - одна з найзлоякісніших пухлин людини, що виникає в будь-якому віці, нерідко в молодих людей. Частіше з'являється в жінок у віці 30-50 років.

Злоякісна меланома шкіри виникає з меланоцитів - клітин, що виробляють пігмент меланін, тому вона в більшості випадків має темне зафарбування, але може бути і безпігментною. Найбільш часто локалізується в шкірі (90%), рідко на слизових оболонках.

Середовищем для її виникнення нерідко служать уроджені пігментні плями - невуси, родимки особливо такі що повторно травмуються, при розташуванні на спині, в ділянці надпліччя, на стопі або відкритих частинах тіла.


Симптоми та ознаки меланоми. Існує чотири відмітних ознаки, які можуть вказувати на те, що родимка змінилася не тільки зовні, але і переродилася в меланому.


  • Асиметрія: одна половина родимки відрізняється від іншої половини.
  • Прикордонні порушення: родимка має негладкі кордони з щербинами.
  • Колір: частини родимки пофарбовані нерівномірно або мають зовсім різний відтінок.
  • Діаметр: родимка займає місце більше, ніж розмір олівцевої гумки.


Це лише керівні принципи, але проблема в тому, що багато нормальних родимок не повністю симетричні за формою чи кольором. І навпаки, деякі родимки які переродилися можуть не відповідати цьому опису.

Якщо родимка швидко змінюється, має такі симптоми як біль, набряк, кровотечу, яка проходять протягом одного-двох днів, вона ймовірно викликана незначними травмами, можливо, отриманими у сні. Тим не менш, не зайвим буде звернутися до лікаря, самостійно поставлений діагноз може виявитися помилковим.

Клінічно злоякісна меланома виглядає як щільний пухлинний вузлик інтенсивно чорного, аспідного кольору, іноді з блакитнуватим відтінком. Рідше зустрічаються так звані безпигментні меланоми рожевуватого кольору, позбавлені пігменту вузлики. Розміри пухлини різні: від 0,5 до 2-3 см у діаметрі. Нерідко пухлина має ерозовану поверхню, що кровоточить, і ущільнену підставу. Наявності таких явних ознак досить, щоб встановити діагноз простим оглядом (обов'язково через лупу!). Однак на ранніх стадіях злоякісна меланома виглядає більш безневинно, і потрібен великий досвід для того, щоб відрізнити її від доброякісного пігментного невуса. В такому разі необхідно терміново звернутися до лікая онколога  або дерматолога.


Причини і фактори ризику розвитку меланоми. Ризик розвитку меланоми істотно підвищується після сонячних опіків. Тим не менш, щоденне довготривале перебування на сонці, навіть без подальших опіків. Також істотно підвищить ризик розвитку раку шкіри  солярії.

До факторів, які підвищують ризик розвитку меланоми, відносяться:


  • Світла шкіра, світле волосся і світлі очі
  • Часте перебування на сонці, особливо в дитячому віці
  • Велика кількість родимок (понад 20-30)
  • Наявність великих родимок ( 4 і більше з розміром більше 6 мм. діаметром), родимок з нерівними краями і нерівномірно забарвлені родимки.
  • Близькі родичі по крові — батьки, брати, сестри і діти — з меланомою


Меланома діагностується на першому етапі за допомогою лікаря онколога, дерматолога (візуальний огляд). На сучасному етапі додатковим методом являється дерматоскопія. Остаточний діагноз встановлюється за допомогою біопсії. Для проведення біопсії шкіри видаляється частина або вся родимка, а зразок тканини відправляють у лабораторію для проведення аналізу.


 Сергій Володимирович Гуменюк ,

завідувач дерматовенерологічним відділення.

 

Інсульт – що потрібно знати

Інсульт – що потрібно знати

Інсульт, досить небезпечне захворювання,смертність від якого поступається лише ішемічній хворобі серця. Причому, інсульт «молодшає» з кожним роком і лікарі все частіше фіксують його не тільки у літніх людей, але й у молоді в 25-річному віці.

Інсульт – порушення роботи і ушкодження тканин мозку, яке виникає внаслідок порушення його кровообігу. Виникає він через раптове припинення постачання крові до клітин мозку, через що вони починають відмирати.

Перші ознаки інсульту легко запам’ятати завдяки абревіатурі МОЗОК:

М – раптове порушення МОВЛЕННЯ

О – раптова асиметрія ОБЛИЧЧЯ

З – раптове ЗАПАМОРОЧЕННЯ

О – ОЧІ, раптове погіршення зору

К – раптова слабкість чи оніміння КІНЦІВОК.

Якщо ви спостерігаєте у людини наведені вище симптоми, то потрібно попросити виконати чотири простих завдання:


  1. Посміхнутись.
  2. Підняти обидві руки.
  3. Сказати, якусь фразу.
  4. Висунути язик.


При виникненні проблем із виконанням одного з цих завдань потрібно НЕГАЙНО ВИКЛИКАТИ КАРЕТУ ШВИДКОЇ ДОПОМОГИ! Чим швидше буде проведена госпіталізація хворого до лікарні – тим більша вірогідність покращення стану та зменшення ризику інвалідності та смерті. Якщо людину доставили протягом 3-6 годин, то наслідки можуть бути мінімальні. Це термін, який грає вирішальну роль в ступені ураження клітин головного мозку. Чим пізніше звернення – тим гірший прогноз!

Перша допомога при інсульті, яка рятує життя хворого

До приїзду карети швидкої допомоги потрібно:


  • переконатись, що хворий дихає та при необхідності звільнити дихальні шляхи;
  • відкрити вікно, розстібнути комірець, звільнити тіло від тугого поясу та одягу;
  • підняти голову приблизно на 30 градусів над поверхнею ліжка за допомогою подушки;
  • за можливості зміряти артеріальний тиск та повідомити його по приїзду карети швидкої допомоги;
  • повідомити лікаря точний час погіршення стану;
  • не давати хворому пити та їсти.


Близько 90% інсультів пов'язані з такими факторами ризику як:


  • артеріальна гіпертензія
  • спадковий фактор;
  • нездорове харчування
  • захворювання серця та порушення його роботи
  • цукровий діабет
  • куріння
  • підвищений рівень холестерину;
  • ожиріння
  • зловживання алкоголем
  • прийом протизаплідних засобів;
  • стреси
  • знижена фізична активність


 

Як піклуватись про здоров’я, щоб уникнути інсульту

Щоб знизити ризик розвитку інсульту рекомендується вести здоровий спосіб життя, займатись фізичними вправами, дотримуватись дієти з обмеженням солі, жирної їжі, не зловживати алкоголем, відмовитись від паління цигарок, уникати психоемоційних стресів, контролювати цифри артеріального тиску, вживати більше овочів та фруктів.

Не забувайте, що краще вберегти себе від страшної хвороби та її наслідків – чим бути залежним від оточуючих та не мати можливості отримувати задоволення від життя.


Вікторія Василівна Павловська,

лікар-невропатолог поліклініки КДД

 

Сколіоз у дітей

Сколіоз  у дітей

На жаль, діагноз сколіоз все частіше з'являється у лікарняних довідках школярів. Кожна 4-а дитина в Україні має порушення постави.  А у близько 40% учнів старших класів присутня деформація хребта, котра вимагає лікування.

Первинною ж причиною учені називають слабкість сполучної тканини у ранньому віці дитини. Часто розвитку сколіозу у такий період сприяють самі батьки – обкладають дитину подушками, заставляючи сідати раніше природного строку; ставлять у ходунки тощо. За цими причинами формується основа майбутнього ймовірного сколіозу, як тільки підвищується навантаження на хребет. А це зачасту в шкільному віці.

Сколіоз - деформація (викривлення) хребта, котра розвивається під час їхнього активного росту. У дівчаток діагностується частіше, ніж у хлопців. Розрізняють правосторонній і лівосторонній сколіоз. Здебільшого виникає у грудному відділі, хоча може "перейти" і на поперек. У більшості випадків викривлення хребта у шкільні роки, саме під час навчального процесу школярі зазнають навантажень, і не лише розумових, а й фізичних. Серед них носіння важкого рюкзаку, сидіння за партою (частіше неправильне), малорухомий спосіб життя (сидіння за комп’ютером, телефоном тощо).

Коли діти багато гуляють, стрибають, катаються на санчатах - велосипедах-роликах-самокатах, займаються плаванням, танцями. Тоді вони самі зміцнюють хребет, що сприяє правильному його формуванню та розвитку. Доведено наукою, що сидячий спосіб життя негативно впливає на опорно-руховий апарат малюків, особливо на їхній

хребет.

 

Запобігання та профілактика сколіозу спати потрібно на напівжорсткому матраці з невеликою подушкою або ж і без неї; не можна неправильно навантажувати таз та поперековий відділ хребта, стоячи, спираючись на одну ногу, або сидіти, поклавши ногу на ногу; найкраща профілактика сколіозу – це плавання; в харчуванні дитини мають бути молочні продукти, що містять кальцій; риба, що містить фосфор; яйця, в жовтку яких є вітамін Д; а також овочі та фрукти.
pic

За чим слідкувати батькам?

Особливу увагу приділяйте поставі вашого малюка. За шкільною партою, за обіднім столом, під час виконання домашніх завдань - малюк повинен сидіти прямо, не схиляючись вперед і в сторону; спина повинна підтримуватися спинкою крісла. Парта та стілець повинні відповідати зросту дитини. Батьки обов'язково повинні навчити дитину правильному сидінню за партою, адже завдяки цьому у майбутньому у їхніх чад буде гарна постава.

Якісний портфель та рюкзак

Вже від першого класу (6-7 років) малюки носять досить важкі рюкзаки. Тож варто обирати рюкзати та портфелі оснащені ортопедичною спинкою, котрі відрізняються жорсткістю та рівною поверхнею, його корпус легко адаптується під вигини спини малюка. Ремені повинні бути м'якими та великими, з міцною фурнітурою та кріпленнями, аби регулювати потрібну довжину.

Правильне взуття

Взуття має бути з високим задником, комфортним підйомом та супінатором, гнучкою підошвою. Потрібно звертати на ці нюанси увагу, та пам'ятати - неправильне взуття може спричинити розвиток плоскостопості. Краще купуйте взуття із малюком, нехай приміряє його на ніжці. Не беріть "на виріст" або ж впритул - краще це буде невеликий запас, і дитина виросте із нього, чим зайві сантиметри і неправильне розташування ноги у взутті.

 

Робоче місце дитини

Якщо над столом мало світла - дитина постійно низько схилятиме голову над книгами та зошитами. Чим більше світла - тим краще! Обов'язковими є перерва у заняттях - бажано із легкими фізичними розминками.

Лікування сколіозу

У кожному індивідуальному випадку, лікарем-ортопедом призначається масаж та гімнастика.

 Не займайтеся самолікуванням! Окрім викривлення самого хребта, є маса побічних проблем: порушення ходи, збої в роботі серця, органів дихання тощо.

 

Дане захворювання краще попередити, аніж лікувати!

 

Галина Павлівна Глазова,

дитячий ортопед-травматолог поліклініки КДД

Як проявляється пухлина головного мозку?

Як проявляється пухлина головного мозку?


Пухлина – це патологічна новостворена тканина. Іншими словами, пухлиною можна назвати неконтрольоване розростання тканин, що складаються зі змінених клітин. Щодня в організмі людини утворюються мільйони ракових клітин. Однак захисні властивості організму не дозволяють вийти ситуації з-під контролю. Небезпечні клітини вчасно знищуються самим організмом. Однак іноді ця система захисту дає збій і починається процес утворення ракових клітин.

Симптоми небезпечної хвороби

Основним симптомом розвитку пухлини головного мозку є головний біль. Це найбільш ранній і найпоширеніший симптом раку головного мозку. Він проявляється у 50% хворих. Однак необхідно зазначити, що пухлинами мозку викликано менше ніж 1% виявленої головної болі. Біль під час розвитку пухлини сильна, постійна, посилюються під час фізичного навантаження, нахилянні, чханні, кашлі, не знімається знеболюючими і судинними препаратами.

Серед інших симптомів виникнення пухлини головного мозку є наступні прояви:


  • нудота, блювання, не пов’язані з прийманням їжі;
  • сонливість;
  • порушення зору, слуху;
  • порушення мови і здатності виражати думки;
  • порушення пам’яті та розумових здібностей;
  • слабкість і утрудненість руху (як правило, з одного боку тіла);
  • психічні розлади (загальна млявість, байдужість, безініціативність);
  • сплутаність свідомості (хворий не знає, як називаються предмети, де він живе, не впізнає своїх близьких);
  • галюцинації: спалахи світла, монотонні звуки, сильні запахи;
  • епілептичні напади (не більше 10% від усіх епілептичних нападів у дорослих);
  • порушення координації та рівноваги;
  • двоїння в очах, запаморочення;
  • періодичне підвищення температури тіла;
  • зміна частоти дихання, уповільнення або прискорення биття пульсу;
  • слабкість, швидка стомлюваність, сонливість.


Пухлина може впливати на чутливість тіла до тиску, дотику, холоду, високої температури або уколу.

Хворого в першу чергу оглядає сімейний лікар. Якщо виникає підозра на ураження пухлиною нервової системи, хворий оглядається лікарем-невропатологом. Лікар призначає допоміжні методи обстеження для виявлення такого серйозного захворювання:

Основним методом лікування залишається хірургічний метод. Тривалий час вважалося, що хірургічне видалення пухлини мозку пов’язане з високим ризиком і ускладненнями, але в останні 15-20 років відбулася революція в методиці нейрохірургічних операцій.

Однак, операція не завжди можлива, наприклад, через надто великий розмір пухлини, або через розташування пухлини в життєво важливій зоні головного мозку.

Якщо операція неможлива, а також після оперативного втручання, з метою знищення ракових клітин, які можуть залишитися в операційному полі, проводять променеву терапію. Променева терапія підбирається індивідуально та залежно від клітинного складу пухлини, її розмірів і розташування.

Частим запитанням є - чи можлива перемога?

Якщо аналізувати випадки занедбаності злоякісних пухлин, виявлені дві основні причини:

1) пізнє звернення хворих до лікаря через малу симптоматику початкових стадій раку і через відсутність інформації про її виникнення;

2) відсутність віри у виліковність рака, страх пацієнта перед діагнозом.

Більшість громадян, як правило, знає лише про несприятливі результати лікування. За несприятливого перебігу хвороби й смерті, родичі і знайомі зазвичай роблять висновок: раз помер, значить рак невиліковний.

Однак помирають в основному хворі, що занедбали хворобу або з різних причин пізно звернулися до лікаря. До групи ризику відносяться і ті, хто не проходить профілактичні огляди 1 раз на рік. В картотеці кожного онкологічного кабінету поліклініки багато історій хвороби, що яскраво демонструють вирішальне значення своєчасного звернення.

Шановні громадяни, давайте своєчасно звертатись за медичною допомогою, тому що успіх в діагностиці та лікуванні залежить від рівня ураження головного мозку. Раннє звернення дає значно більше шансів на продовження життя. Якщо виявлено схожі симптоми, краще звернутись за медичною допомогою, щоб не допустити глибоке ураження головного мозку. Ваше здоров’я в Ваших руках.


Вікторія ВасилівнаПавловська,

лікар-невропатолог поліклініки КДД

 

 

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ, ЩОБ ВАША ДИТИНИ НЕ ЗАХВОРІЛА НА КІР?

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ, ЩОБ ВАША ДИТИНИ НЕ ЗАХВОРІЛА НА КІР?

В Україні зростання захворюваності на кір відбувається кожні 5-7 років. В Новоград-Волинському районі випадки кору реєструються з квітня місяця 2018рроку. Однією з головних причин такої циклічності є низький рівень вакцинації, хоча наразі вакцини проти кору достатньо.

 

Кір - це небезпечна висококонтагіозна вірусна інфекція. Джерелом інфекції є хвора людина. Передача інфекції від хворої до здорової людини здійснюється повітряно-крапельним шляхом. Особи, що не хворіли і не щеплені проти кору можуть захворіти в будь-якому віці. У той же час, особи, що перехворіли на кір, повторно, зазвичай, не хворіють і щеплення проти кору не потребують. Максимальний інкубаційний період (від початку хвороби до проявів захворювання) – 21 день, середній 9-10 днів. Захворювання характеризується підвищенням температури до 38-39 градусів, загальною слабкістю, гострими катаральними симптомами (грубий кашель, осиплість голосу), почервонінням повік та слизової оболонки очей, характерною висипкою на слизовій оболонці щік та поетапною висипкою на тілі. Кір, при тяжкому перебігу хвороби, небезпечний такими тяжкими ускладненнями, як : отити, ларингіт, бронхопневмонія, стоматит, сліпота, енцефаліт, запалення лімфовузлів шиї, трахеобронхіт, поліневрит, вродження ЦНС.

У цих випадках виникає високий ризик летальності у разі несвоєчасного надання кваліфікованої медичної допомоги.

Профілактика хвороби:


  • вакцинація;
  • ізолювання здорових дітей від хворих;
  • щоденні профілактичні огляди, термометрія дітей в осередку інфекції;
  • при виявленні кору в організованих колективах дітям до 3 років вводиться противокоревий імуноглобулін протягом перших п’яти днів після безпосереднього контакту з хворою дитиною, якщо вони не були щеплені і мають протипокази до щеплень на момент контакту. Кому  вже більше трьох років, не щеплені досі, раніше не хворіли на кір, не мають протипоказань, підлягають обов’язковій вакцинації. Діти, які не хворіли на кір, не були щеплені, накладають карантин.


Щеплення самий надійний і ефективний метод профілактики захворювання — щеплення від кору, який являє собою штучне, ослаблене інфікування маленького організму вірусом, в результаті чого виробляється захисний імунітет. Що повинні знати батьки про вакцинацію:


  • після щеплення з 6 по 20 день може піднятися температура, з’явитися кон’юнктивіт, утворитися дрібні висипання на тілі — все це безпечно і проходить протягом 2-3 днів;
  • перша вакцинація дітей проти кору проводиться в 1 рік, друга — в 6 років;
  • при цьому використовуються лікарями моновакцины або тривакцина (краснуха, кір, епідемічний паротит);
  • щеплення гарантує стійкий ефект захисту від кору протягом 15 років;
  • протипоказаннями до вакцинації від кору відносяться такі захворювання, як: гострі інфекції, патології крові, ураження серця, ревматизм, гострий нефрит.


Незважаючи на тяжкість захворювання, прогноз при дитячому кору сприятливий. Лише при розвитку ускладнень, із-за пізнього або неправильного лікування ця хвороба проводить до небажаних наслідків.


Наталія Олександрівна Бистрицька, лікар-дитячий інфекціоніст

Біль в суглобах

Біль в суглобах

Поліартрит – це захворювання , яке характеризується послідовним виникненням гострого запального процесу у ділянці різних суглобів або ж  одночасним  ураженням декількох з них. Зустрічається воно досить часто, особливо серед літніх людей (старше 50 років). Причини можуть бути самими різноманітними, однак результат  завжди один – наростаючий біль в суглобах і різке обмеження їх рухливості. У такій ситуації вкрай важливо вчасно почати лікування, тому що в кінцевому підсумку поліартрит призводить до незворотньої деформації суглобів.


На сьогоднішній день виділяють кілька різновидів поліартриту:


  • Інфекційний поліартрит ( при попаданні чужерідних агентів в організм людини).
  • Ревматоїдний поліартрит (хронічне захворювання, яке вражає не тільки більшість суглобів людини, але і його внутрішні органи, такі як нирки, серце і судини).
  • Обмінний або кристалічний (на суглобових поверхнях кісток утворюються кристалічні відкладення солі, які подразнюють прилеглі тканини – виникає запальний процес);
  • Псоріатичний поліартрит.


Загальною ознакою, що  об’єднує всі різновиди поліартриту, є запалення тканин навколо суглоба.

 

Симптоми поліартриту досить різноманітні. Однак з них можна виділити ті, які найбільш  точно вказують на дане захворювання, тобто є специфічними для нього:


  • Біль в  окремих суглобах рук (наприклад, зап’ясть і пальців) або ж у всіх відразу;
  • Поява своєрідних вузликів в ділянці суглобів рук;
  • «Ранкова скутість» пальців і рук – обмеження рухів у суглобах (найбільш характерно для ревматоїдного артриту);
  • Набряклість пальців (частіше спостерігається при псоріатричному артриті);
  • Слабкість в руках;
  • Шкіра над суглобом тепліша, ніж у прилеглих ділянках;
  • При тривалому перебігу спостерігається деформація суглобів.


Лікування призначається  тільки при повному обстеженні (лабораторні дослідження крові, рентген уражених ділянок тощо).

Поліартрит - це те захворювання, яке досить важко піддається лікуванню. Звичайно ж , на вибір препаратів для проведення комплексної терапії впливає досить багато факторів (вік, стать, супутні захворювання), проте в будь-якому випадку лікування триває досить таки довго. Повністю впоратися з цим захворюванням на даний час нажаль не можливо. Можна лише значно знизити: активність процесу, руйнування кісткових структур за допомогою сучасних препаратів.

 

Сьогодні медикаментозне лікування передбачає використання:


  • нестероїдних протизапальних засобів, вони здатні зняти запалення і усунути біль в ділянці уражених суглобів. Це найбільш ефективні препарати, які здатні дати швидкий позитивний ефект без серйозних побічних явищ;
  • антибіотиків, дія даних препаратів спрямована на захищення інфекційних агентів, що спровокували розвиток симптомів поліартриту;
  • кортикостероїдів, усувають запалення і пригнічують негативну дію імунної системи.


При лікуванні  поліартриту широко використовують фізіотерапевтичні процедури. Вони сприяють відновленню кровотоку на уражених ділянках суглоба, а також нормалізують метаболічні процеси в організмі. Як результат, знижується набряклість суглобів і проходить біль. Найбільш активно застосовують такі види процедур: ультразвукова терапія, магнітотерапія, фоно- і електрофорез, кріотерапія, парафінотерапія, озокеритолікування.

 

Профілактика:

* Основний момент, який варто запам’ятати, щоб уникнути зустрічі з поліартритом – не переохолоджуйтесь.

* У тому випадку, якщо біль в суглобах уже з’явився, слід періодично самостійно робити холодні компреси на уражену ділянку.

* Не варто гріти хворобливі суглоби, це не тільки марно, але й шкідливо.

* При можливості час від часу робити ванночки з розм’якшеного парафіну. Він сприяє поліпшенню кровообігу на проблемних ділянках, а також знімає напругу з м’язів в даній ділянці. 

* Дуже корисні різні водні процедури, особливо плавання. Вони дозволяють стримувати розвиток даної патології і знижують больові відчуття.

 

 Захворювання поліартрит суглобів досить важке, і якщо вчасно не почати лікування може повністю знерухоміти людину і привести до інвалідності. Бережіть свої суглоби, будьте активні і не займайтеся самолікуванням.

 

Лібіченко Наталія Іванівна,

лікар-ревматолог Новоград-Волинського міськрайТМО